четвер, 3 жовтня 2013 р.

Інформаційне кілерство від функціонерів ЛОО НСЖУ

Інформаційне кілерство від функціонерів ЛОО НСЖУ

Взятися за перо змусила чергова інформаційна атака щодо мого імені такого собі заступника голови ЛОО НСЖУ Андрія Болкуна, з яким ми особисто навіть не знайомі.
У квітні ц.р. я обміркував напружену ситуацію, яка склалася між представниками медіа Львова та ЛОО НСЖУ, зважив, що обласна організація вкотре успішно проігнорувала науковий корпус журналістики (у нашому місті одна з найстаріших наукових шкіл в колишньому СРСР, цьогоріч – 60 років), і зрозумів, що, як і інші вчені, мабуть, нашій Спілці більше не потрібен. На основі продуманого і зваженого рішення, не ставлячи до відома жодних редакторів чи колег-професорів, 30 квітня я написав заяву (http://mgzhyt.blogspot.com/2013/05/blog-post.html).
Натомість мою заяву розглянули тільки у вересні, надали їй негативного, майже політичного забарвлення. Історію підхопили і львівські медіа. Таким чином, створено нездоровий ажіотаж довкола права журналіста і професора на власну думку і щодо конфліктів у журналістських середовищах, і щодо своєї скромної участі під прикриттям Спілки.
Натомість мене як людину, яка 20 років навчає молоде покоління, яка має відзнаки від НСЖУ, зокрема від І.Лубченка, яка була лауреатом журналістських конкурсів, у т.ч. й міжнародних, яка майже 10 років очолювала Первинну журналістську організацію у ЛНУ ім. І.Франка, яка ніколи нічого поганого для Спілки чи журналістського корпусу країни не зробила, глибоко обурює зневажливе й образливе до мене ставлення.
Сьогодні, коли практично щодня журналісти (від містечок Львівщини до столиці), викладачі (доценти й професори Львова, Києва, Харкова, Донецька) телефонують і висловлюють підтримку й обурення з приводу інформаційних інспірацій з боку окремих представників апарату обласної НСЖУ довкола мого імені, я остаточно зрозумів, що у Спілці, де людину, її професійну кваліфікацію можуть облити брудом на основі емоцій, власних оціночних суджень, а не аргументів, мені не місце.
Ось частина звинувачень на мою адресу:
http://www.spilkazhurnalistiv.lviv.ua/golovna/3-novyny/517--qq-: «Інше питання, що дехто задумав акцію "масового" покидання НСЖУ. Але піддався на вмовляння медіа-олігарха лише його однокурсник, професор журналістики М.Ж.»;
«М.Житарюк у своїй «науковій» статті «Свобода слова, свобода дій, свобода вибіркової відповідальності» (http://mgzhyt.ucoz.ru/_ld/0/7_2013_nszu_ekspr.pdf) спробував проаналізувати дискусію між львівськими журналістами та головним редактором газети «Експрес», яка мала місце у березні цього року. У нібито науковій статті доктор наук із соціальних комунікацій продемонстрував вражаючу непрофесійність в аналізуванні проблеми, подаючи читачеві неправдиву та перекручену інформацію»;  «наукове дослідження» професора журналістики», «глибокі аналітичні» розумування»; «Це не найкращий зразок наслідування для студентів факультету журналістки» (виділення наші – М.Ж.).
Мене також дивує, що гнівна риторика спілчанського ритора вже зачіпає й моїх колег-викладачів: «До речі, чеку, який С.М. ніби-то долучила до листа, не було передано. Але хай там. Купівельна спроможність 1000 гривень 15 місяців тому й зараз - велика різниця. Але хай там, на різницю, що з'їла інфляція, хай оформить передплату газети "Блискавка" для завідувачів кафедр факультету журналістики ЛНУ ім. Івана Франка, щоб змогли оцінити вклад медіа-кілерів у розвиток української журналістики». Див.: http://www.spilkazhurnalistiv.lviv.ua/golovna/3-novyny/517--qq-.
Дозволю собі нагадати, що завідувачами кафедр у нас заслужені й авторитетні люди – професори Й.Д.Лось, В.В.Лизанчук, Б.В.Потятиник, С.Й.Кость, М.Г.Яцимірська, декан – М.П.Присяжний. Хто з них має читати «Блискавку» на благодійних засадах? Чи, може, всі разом?
Так можна дійти до абсурду. Після цього залишається звернутись із цими ж словами до декана факультету, ректора університету, міністра освіти. У контексті березневих подій, досвід уже є, та й сценарій не особливо різнитиметься…
Знавцям європейських резолюцій треба мати на увазі, що звинувачення у професійній некомпетентності – одне з найсерйозніших звинувачень у ЄС. З ними або треба йти до суду, а не здіймати галас в інформаційному просторі, де існує дуже багато інших серйозних проблем, або ж очікувати виклик до суду за дифамацію.
Якщо функціонери від НСЖУ не вгамуються, мені, й можливо, ображеним завідувачам кафедр факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка, доведеться захищати своє чесне ім’я законним способом.

Мар’ян Житарюк,
доктор наук із соціальних комунікацій,
професор кафедри зарубіжної преси та інформації
Львівського національного університету імені Івана Франка
02.10.2013


Немає коментарів:

Дописати коментар